Про тактику дій Компартії України на найближчу перспективу

Постанова Пленуму ЦК Компартії України 3 квітня 2004 р.

1. Заслухавши доповідь першого секретаря ЦК Компартії України П.М.Симоненка, Пленум ЦК відзначає, що політична обстановка в Україні характеризується різким загостренням боротьби мафіозно-олігархічних кланів за владу і переділ власності, а також безцеремонним втручанням правлячих кіл Заходу у внутрішні справи країни з метою привести на найвищий державний пост більш слухняну, проамериканськи налаштовану людину, ще більше закріпити Україну на прозахідних, пронатовських позиціях, підпорядкувати американському диктату її внутрішню, зовнішню, оборонну політику, гарантувати незворотність процесів капіталістичної реставрації, потіснити реальних і потенційних суперників у боротьбі за вплив на Україну.

При цьому як прибічники Президента України Л.Кучми, так і псевдоопозиційні сили, що гуртуються навколо “Нашої України” і БЮТ, вістря боротьби спрямовують проти Комуністичної партії, вдаючись до демагогії, наклепів, відвертої брехні, погроз, прагнучи витіснити нашу партію на узбіччя політичного процесу, водночас намагаючись використати її потенціал і авторитет в своїх інтересах. Проти Компартії кинуті всі сили і засоби, насамперед преса, телебачення, радіо. Цинічно експлуатуються теми “голодомору”, репресій. Робиться ставка на провокування розколу в КПУ. Створюються і всіляко підтримуються партії-клони, які прикриваються назвою “комуністичні”.

Характерним є намагання владних структур, політичних противників КПУ перехопити у комуністів гасла соціальної справедливості, народовладдя, захисту прав і свобод людини з метою загравання з ветеранами, молоддю, іншими категоріями громадян, прагнення облудною демагогією підпорядкувати їх своєму впливу.

Незважаючи на постійні заяви ставлеників антинародного режиму про стабілізацію в економіці і нібито високі темпи зростання валового внутрішнього продукту України, поглиблюється майнове розшарування, погіршується життя більшості населення при одночасному стрімкому збагаченні представників нових експлуататорських класів.

Коаліційний уряд В.Януковича, як і його попередники, продовжує наступ на соціально-економічні права громадян, соціальні гарантії і пільги, встановлені чинними законами для ветеранів війни і праці, воїнів-інтернаціоналістів, чорнобильців, військовослужбовців, інших категорій громадян, прагнучи замінити їх принизливою так званою “адресною допомогою”. Викликають обурення факти порушень конституційних прав і свобод громадян, зокрема свободи слова. Серйозну загрозу становить провокування певними політичними силами міжетнічних конфліктів.

Водночас Пленум ЦК привертає увагу до того, що, хоча в суспільстві зростає невдоволення політикою правлячого режиму, накопичився значний протестний потенціал, збільшується кількість протестних виступів у трудових колективах, їх радикалізм, — значна частина ще не готова до активної боротьби за свої права, проти антинародної влади. Перебуваючи в злиденних умовах, в умовах загнаності і безправ’я, багато людей продовжують вірити демагогії представників владних структур і політиканів з кримінально-олігархічних кланів, які рвуться до влади.

Пленум Центрального Комітету Компартії України вважає неприпустимим те, що в цих умовах партійні організації не використовують усіх можливостей для завоювання довір’я і широкої підтримки робітничого класу, селян, інтелігенції, залучення їх до свідомої, організованої боротьби за зміну антинародного режиму, передачу влади трудящим і повернення України на соціалістичний шлях розвитку.

Окремим партійним організаціям все ще бракує активності, наступальності, вміння ініціативно, творчо діяти в обстановці, що складається, знаходити ефективні підходи в роботі з різними категоріями населення, особливо з молоддю. Нерідко не отримують належного розвитку розпочаті акції протесту як на регіональному, так і на всеукраїнському рівнях. Далеко не все ще робиться для організаційного зміцнення партійних організацій, активізації ідеологічної, масово-політичної роботи. Залишається актуальним завдання творчого, з позицій марксизму-ленінізму, осмислення процесів і явищ, що відбуваються у суспільно-політичному житті країни і в світі, стратегії і тактики боротьби партії за досягнення її програмних цілей.

2. Центральний Комітет Компартії України виходить з того, що в нинішній обстановці найважливішим завданням партії є згуртування трудящих, усіх прогресивних сил для боротьби за відсторонення від влади антинародного режиму, відвернення (недопущення) перемоги на президентських виборах ставлеників кримінально-олігархічних кланів, за зміну суспільно-політичного ладу.

Пленум зобов’язує Президію, Секретаріат ЦК, Кримський реском, обкоми, міськкоми, райкоми партії, первинні партійні організації, усіх комуністів активно використати наступну виборчу кампанію для роз’яснення політики нашої партії і зміцнення її позицій в суспільстві, для викриття антинародної сутності правлячого режиму і позицій претендентів на президентський пост, що їх підтримують псевдоопозиційні сили — виразники інтересів таких же олігархічно-кримінальних кланів, як і ті, що сьогодні стоять при владі.

3. Президії ЦК, фракції Компартії у Верховній Раді використати всі можливості для прийняття Верховною Радою України Закону “Про внесення змін і доповнень до Конституції України”.

Перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки при проведенні виборів народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських і районних у містах, районних рад на пропорційній основі стане серйозною перемогою комуністів, усіх демократичних сил, важливим кроком на шляху до парламентської республіки, а в перспективі — до Республіки Рад.

4. Партійним організаціям:

• у практичній роботі серед населення на перший план ставити залучення широких мас населення до боротьби проти наступу антинародної влади на соціально-економічні і політичні права і свободи громадян, надаючи протестним акціям конкретний зміст;
• значно посилити контрпропагандистську роботу, давати рішучу відсіч наклепам і провокаціям проти Компартії, від кого б вони не виходили;
• використовувати ситуацію, що складається внаслідок незграбних дій влади при реформуванні Збройних Сил, для посилення впливу серед нинішніх і колишніх військових. Вони повинні знати, що тільки комуністи послідовно і твердо захищають їхні права і дбають про реальні соціальні гарантії для тих, хто звільняється з армії;
• активно залучати до участі у виборчій кампанії громадські організації;
• переконливо показувати небезпеку, яка загрожує Україні внаслідок втягування її в НАТО, підпорядкування політики диктату Вашингтона, верховодам Альянсу та міжнародних фінансових спрутів;
• викривати істинні цілі і зміст діяльності створених зарубіжними урядовими і неурядовими організаціями різних “фондів”, “центрів” та інших структур, які насправді є провідниками впливу правлячих кіл іноземних держав, їх “п’ятою колоною” в Україні.

5. Пленум вимагає від Президії, Секретаріату ЦК вжити заходів до активізації теоретичної діяльності, розробки актуальних проблем сучасності, стратегії партії в нинішній ситуації, широкого залучення до цієї роботи вчених соціалістичної орієнтації.

6. Президії, Секретаріату ЦК, Кримському рескому, обкомам, Київському та Севастопольському міськкомам партії вжити заходів щодо підвищення ролі партійної преси у вирішенні загальнопартійних завдань, доведення до широких мас політики партії, її позиції з актуальних питань.

7. Пленум Центрального Комітету Компартії України звертається до Політвиконкому Соціалістичної партії України з пропозицією обговорити можливість виходу на президентські вибори з єдиною узгодженою кандидатурою від прогресивних сил, яка б дістала найбільшу підтримку виборців і змогла завдати поразки кандидатам — висуванцям мафіозно-олігархічних кланів як з президентського оточення, так і тих, хто ще зовсім недавно знаходився на вищих державних посадах.

8. Президії ЦК при підготовці пропозицій до з’їзду КПУ щодо участі Компартії у президентських виборах всебічно врахувати обстановку, що складається, розстановку політичних сил і реальні шанси претендентів, виходячи з необхідності посилення авторитету і впливу партії в масах.