26 червня 2005 року відбувся Пленум Центрального Комітету Комуністичної партії України, обраного XXXIX з’їздом партії.

На Пленумі розглянуто організаційні питання.

Першим секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії України обраний П.М.Симоненко.

Пленум обрав Президію Центрального Комітету Комуністичної партії України в складі: ІI.В.Алексєєв, О.В.Бабурін, О.В.Голуб, Л.IІ.Грач, А.I.Мартинюк, В.Г.Матвєєв, В.Д.Мішура, В.М.Оплачко, О.Н.Парубок, К.С.Самойлик,
Ю.П.Сизенко, П.М.Симоненко, О.М.Ткаченко, П.С.Цибенко, М.О.Шульга.

Пленум утворив Секретаріат Центрального Комітету Комуністичної партії України у складі: П.М.Симоненко — перший секретар ЦК, А.IІ.Мартинюк — другий секретар ЦК, IІ.В.Алексєєв, В.Д.Мішура, В.М.Оплачко — секретарі ЦК.

Пленум затвердив завідуючою загальним відділом ЦК Компартії України Р.В.Зінченко.

Пленум затвердив керуючим справами ЦК Компартії України В.О.Зачосова.

Пленум затвердив головним редактором газети “Комуніст” О.В.Голуба.

СИМОНЕНКО Петро Миколайович перший секретар Центрального Комітету Компартії України

Народився 1 серпня 1952 р. в м.Донецьку. Має вищу освіту, в 1974 р. закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю гірнича електромеханіка, в 1991 р. — Київський інститут політології і соціального управління за спеціальністю політологія.

1974 — 1975 рр. — конструктор проектного інституту “Дондіпровуглемаш”, м.Донецьк; 1975 — 1988 рр. — на комсомольській роботі: інструктор, завідуючий відділом, другий секретар Донецького міськкому ЛКСМУ, секретар Донецького обкому ЛКСМУ, секретар ЦК ЛКСМУ; 1988 — 1991 рр. — на партійній роботі: секретар Маріупольського міськкому, секретар, другий секретар Донецького обкому.

Після заборони Компартії України працював (1991 — 1993 рр.) заступником генерального директора корпорації “Укрвуглемаш”, м.Донецьк. Одночасно брав активну участь у боротьбі комуністів за відновлення партії. У жовтні 1992 р. був обраний головою Ініціативного Організаційного комітету по підготовці Всеукраїнської конференції комуністів. Другий етап конференції (перший етап відбувся 6 березня 1993 р.) конституювався 19 червня 1993 р. у з’їзд, який на доповідь голови Оргкомітету проголосив утворення Комуністичної партії України — спадкоємиці ідей і традицій Компартії України, яка діяла до антиконституційної заборони.

На організаційному Пленумі обраного з’їздом 19 червня 1993 р. Центрального Комітету обраний першим секретарем ЦК. Переобирався на цей пост на всіх наступних партійних форумах — II (XXX), III (XXXI), V (XXXIII), XXXVII чергових з’їздах Комуністичної партії України.

Народний депутат України і керівник фракції комуністів у Верховній Раді України 2, 3, 4 скликань. Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Брав участь у виборах Президента України як кандидат від Комуністичної партії України у 1999 р. (друге місце) і 2004 р. (четверте місце).

З 1994 р. — член Ради і Виконкому Ради Союзу комуністичних партій — КПРС; з квітня 2005 р. — заступник голови Ради СКП — КПРС.

МАРТИНЮК Адам IІванович другий секретар Центрального Комітету Компартії України

Народився 16 серпня 1950 р. в с. Ветли Любешівського району Волинської області. Має вищу освіту, в 1972 р. закінчив Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки за спеціальністю історія. Кандидат історичних наук.

1967—1968 рр. — лаборант Ветлівської середньої школи; 1968—1972 рр. — студент Луцького державного педагогічного інституту; 1972—1974 рр. — учитель історії середньої школи с. Велика Глуша Любешівського району Волинської області, аспірант Інституту суспільних наук АН УРСР, м.Львів; 1974 —1975 рр. — служба в Збройних Силах; 1975—1981 рр. — аспірант, молодший, старший науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР. З 1981 р. — в апараті Львівського обкому Компартії України: лектор, заст. завідуючого Будинком політосвіти, заст. завідуючого відділом пропаганди і агітації; 1988 — 1989 рр. — секретар Львівського міськкому партії; 1989 — 1990 рр. — інструктор ідеологічного відділу ЦК Компартії України. У листопаді 1990 р. був обраний на альтернативній основі першим секретарем Львівського міськкому партії і займав цю посаду до заборони Компартії України.

Після серпня 1991 р. — безробітний. У жовтні 1991 р. — квітні 1994 р. — охоронець службових приміщень (нічний сторож) агрофірми “Україна”, м.Київ. Прагнучи не припиняти політичну діяльність в умовах заборони Компартії, взяв участь у заснуванні (жовтень 1991 р.) Соціалістичної партії України і став одним з її керівників, першим головним редактором газети СПУ “Товариш” (1992—1993 рр.) У 1992 р. з групою комуністів створив і очолив громадський ініціативний комітет “За скасування антиконституційних рішень про заборону Комуністичної партії України”.

У липні 1993 р., незабаром після першого з’їзду відродженої Компартії України, затверджений головним редактором органу ЦК КПУ — газети “Комуніст” (перший номер вийшов у лютому 1994 р.) і виконував ці обов’язки до жовтня 1997 р. Жовтневим (1993 р.) об’єднаним Пленумом ЦК і ЦКК кооптований до складу ЦК і обраний членом Президії і секретарем ЦК КПУ. З березня 1995 р. — другий секретар ЦК КПУ.

З 1998 р. — народний депутат України. З липня 1998 р. до січня 2000 р. — перший заступник Голови Верховної Ради України. З листопада 2003 р. — знову перший заступник Голови Верховної Ради України.

АЛЕКСЄЄВ ІIгор Вікторович секретар Центрального Комітету Компартії України

Народився 10 січня 1960 р. в м.Донецьку. Має вищу освіту, в 1981 р. закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ та військ зв’язку, в 1991 р. — Військово-політичну академію ім. В.І.Леніна, в 1998 р. — Дипломатичну академію України при МЗС України. Магістр зовнішньої політики.

1981 — 1983 рр. — заступник командира роти зв’язку, м. Київ; 1983 — 1985 рр. — секретар комітету ВЛКСМ, пропагандист політвідділу Київського вищого військово-інженерного училища зв’язку, м.Київ; 1985 — 1988 рр. — пропагандист військової частини, м.Магадан; 1988 — 1991 рр. — слухач Військово-політичної академії ім. В.І.Леніна, м. Москва; 1991 — 1994 рр. — викладач Київського інституту сухопутних військ; 1994 — 1996 рр. — перший секретар управління контролю над озброєнням та роззброєнням МЗС України, м.Київ; 1996 — 1998 рр. — слухач Дипломатичної академії України при МЗС України; 1998 — 2002 рр. — консул дипломатичного представництва України в Королівстві Данія.

Народний депутат України 4 скликання.

У 2003 — 2005 рр. — завідуючий відділом міжпартійних зарубіжних зв’язків ЦК Компартії України.

Член Ради Союзу комуністичних партій — КПРС.

МІШУРА Валерій Дмитрович секретар Центрального Комітету Компартії України

Народився 5 листопада 1941 р. в м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Має вищу освіту, в 1970 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут ім.О.С.Пушкіна за спеціальністю російська мова та література, у 1983 р. — Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

1959—1960 рр. — учитель Помічнянської восьмирічної школи; 1960—1964 рр. — служба в Збройних Силах; 1964 — 1970 рр. — старший піонервожатий Помічнянської середньої школи №2, студент; 1970—1974 рр. — на комсомольській роботі; 1974 —1981 рр. — заступник голови обласної організації товариства “Знання”; 1981—1991 рр. — на партійній роботі: лектор Кіровоградського обкому, секретар Кіровського райкому м.Кіровограда, завідуючий обласним Будинком політосвіти, заст. завідуючого ідеологічним відділом обкому, перший секретар Кіровоградського міськкому.

Після заборони Компартії України — інструктор, помічник голови Ленінської районної Ради народних депутатів м.Кіровограда (1991—1994 рр.). Брав активну участь у відновленні міської і обласної організацій Компартії України, обирався першим секретарем Кіровоградського міськкому партії. Починаючи з донецького з’їзду Компартії України (19 червня 1993 р.) обирається членом ЦК КПУ. 1997—2000 рр. — головний редактор газети “Комуніст”; 2000—2001 рр. — завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ; з 2001 р. — член Президії і секретар ЦК партії.

Народний депутат України 2, 3, 4 скликань.

ОПЛАЧКО Володимир Миколайович секретар Центрального Комітету Компартії України

Народився 21 жовтня 1947 р. на ст.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області. Має вищу освіту, в 1972 р. закінчив Харківський автомобільно-шляховий інститут за спеціальністю інженер-механік, у 1982 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

1965 — 1967 рр. — робітник на підприємствах Арбузинського району; 1972 — 1973 рр. — механік автобази в м.Снігурівці Миколаївської області; 1973 — 1979 рр. — другий, перший секретар Снігурівського райкому ЛКСМУ; 1979 — 1980 рр. — інструктор, завідуючий відділом Снігурівського райкому партії; 1982 — 1988 рр. — секретар, другий секретар Снігурівського райкому партії; 1988 — 1990 рр. — голова Снігурівського райвиконкому; 1990 — 1991 рр. — перший секретар Снігурівського райкому партії; 1991 — 1992 рр. — голова Снігурівського райвиконкому; 1992 — 1994 рр. — голова Снігурівської районної ради; 1994 — 1998 рр. — директор Снігурівської філії ЗАТ “Агросервіс”.

Після утворення в 1993 р. Комуністичної партії України знову обраний першим секретарем Снігурівського райкому партії, а згодом — секретарем Миколаївського обкому КПУ. На II (XXX), V (XXXIII) і XXXVII з’їздах партії обирався членом ЦК КПУ. У 2002 — 2005 рр. — завідуючий відділом організаційно-партійної роботи ЦК Компартії України.

Народний депутат України 3 скликання.

Народився 11 січня 1949 р. в с. Іванівка Брянського району Брянської області. Має вищу освіту, в 1971 р. закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут за спеціальністю технологія електрохімічних виробництв, у 1991 р. — Київський інститут політології і соціального управління за спеціальністю політологія і соціальне управління.

1971 — 1973 рр. — служба в Збройних Силах; 1973 — 1996 рр. — майстер, старший майстер, заступник начальника цеху металопокриття, заступник секретаря парткому, секретар парткому, заступник начальника управління матеріально-технічного забезпечення, заступник комерційного директора автомобільного заводу “Комунар”; 1996 — 1998 рр. — заступник, перший заступник комерційного директора, заступник начальника, начальник управління з матеріально-технічного забезпечення ВАТ “АвтоЗАЗ”.

Народний депутат України 3, 4 скликань.

XXVIII з'їздом Компартії України (1990 р.) обраний членом Центрального Комітету. Після заборони партії взяв активну участь у відновленні Запорізької обласної партійної організації. З 1994 р. — перший секретар Запорізького обкому партії. З 1993 р. — член ЦК КПУ, з 2003 р. — член Президії ЦК Компартії України.

Народився 19 липня 1967 р. у м.Львові. Має вищу освіту, в 1993 р. закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю журналістика.

1984 — 1985 рр. — технік-конструктор проектно-конструкторського бюро “Укркінотехніка”, м. Львів; 1985 — 1987 рр. — служба в Збройних Силах; 1988—1993 рр. — студент Львівського державного університету ім. І.Франка, Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, власний кореспондент газет “Львовская правда”, “Міліцейський кур’єр”, “Вечерний Львов”, “Благовість”, оглядач інформаційного агентства “Кронос”, м.Львів; з 1992 р. — власний кореспондент в Україні газети “Правда” (Москва); 1993 — 1998 рр. — кореспондент газети “Вільна Україна”, м.Львів.

Після заборони Компартії України очолив Львівський обласний оргкомітет по відновленню діяльності партії. На з’їзді Компартії України (Донецьк, 19 червня 1993 р.) обраний членом ЦК, а на організаційному Пленумі ЦК після з’їзду — членом Президії ЦК. З того часу входить до складу ЦК і Президії ЦК КПУ. У 1993 — 2002 рр. — перший секретар Львівського обкому партії, з 2002 р. — головний редактор газети “Комуніст”.

Народний депутат України 3, 4 скликань.

Народився 1 січня 1948 р. в с. Бродецьке Комсомольського району Вінницької області. Має вищу освіту, в 1979 р. закінчив Кубанський державний університет за спеціальністю юрист, у 1985 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Доктор історичних наук, професор.

1966 — 1967 рр. — тесляр Житомирського педагогічного інституту; 1967 — 1969 рр. — служба в Збройних Силах; 1969 — 1974 рр. — на комсомольській роботі, м. Дніпропетровськ, м.Керч; 1974 — 1980 рр. — голова профспілкового комітету об’єднання “Керчрибпром”; 1980 — 1991 рр. — на партійній роботі: інструктор, заст. завідуючого відділом, завідуючий відділом пропаганди та агітації, завідуючий ідеологічним відділом, секретар, другий секретар, перший секретар Кримського обкому Компартії України; 1994 — 1998 рр. — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 1998 — 2002 рр. — Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим; з 2002 р. — народний депутат України.

Після заборони Компартії України очолив боротьбу комуністів за відновлення її Кримської республіканської організації. У 1992 р. був обраний першим секретарем республіканського комітету Союзу комуністів Криму, перетвореного в 1993 р. (у зв’язку з відродженням Комуністичної партії України) на Комуністичну партію Криму — колективного члена Компартії України, а в 1997 р. — на Кримську республіканську організацію КПУ.

Починаючи з донецького з’їзду Компартії України (19 червня 1993 р.) обирається членом її Центрального Комітету і Президії ЦК.

Народився 28 березня 1943 р. в смт Андріївка Балаклійського району Харківської області. Має вищу освіту, в 1969 р. закінчив Харківський автодорожній інститут за спеціальністю автомобільний транспорт.

1960 — 1963 рр. — слюсар, інструктор-методист автотракторної контори тресту “Харківнафтогазрозвідка”, м.Балаклія; 1963 — 1977 рр. — на комсомольській роботі; 1977 — 1978 рр. — секретар виконкому Заводської районної Ради м. Запоріжжя; 1978 — 1991 рр. — на партійній роботі: інструктор, консультант, завідуючий сектором відділу організаційно-партійної роботи, заст. завідуючого, завідуючий загальним відділом ЦК Компартії України; 1991 — 1994 рр. — керівник представництва Запорізького СМП “Байда” у м. Києві, генеральний директор асоціації “КІАМПЕКС”, м. Київ; 1994 — 1997 рр. — директор представництва Харківського АТ “Технокар АГ” в м. Києві; 1997 — 1998 рр. — голова правління міжнародної громадської організації “Асоціація Слобожанщина”, м.Київ.

Народний депутат України 3, 4 скликань. Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України.

З 1997 р. — член ЦК і Президії ЦК КПУ, у 1997 — 2005 рр. — секретар ЦК партії.

Народився 21 січня 1940 р. в с.Баштечках Жашківського району Черкаської області. Має вищу освіту, в 1980 р. закінчив Уманський сільськогосподарський інститут за спеціальністю агрономія.

1955 — 1994 рр. — колгоспник, механізатор, керівник механізованої ланки з вирощування цукрових буряків за індустріальною технологією, заступник голови правління колективного сільськогосподарського підприємства ім.О.В.Суворова.

Двічі Герой Соціалістичної Праці, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції та “Знак Пошани”. Лауреат Державної премії СРСР та премії Ленінського комсомолу.

На XXV (1976 р.) і XXVI (1981 р.) з’їздах Компартії України обирався членом ЦК партії, з 2000 р. — член Президії ЦК КПУ.

Народний депутат України 2, 3, 4 скликань.

Народилася 20 грудня 1951 р. в с.Новоолександрівка Каланчацького району Херсонської області. Має вищу освіту, в 1979 р. закінчила Херсонський державний педагогічний інститут за спеціальністю російська мова та література, в
1988 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

1970 — 1976 рр. — вихователь Херсонського дитячого будинку; 1976 — 1979 рр. — вчитель, директор Новоолександрівської восьмирічної школи Каланчацького району Херсонської області; 1979 — 1991 рр. — на партійній роботі; 1991—1994 рр. методист районного відділу освіти, вчитель російської мови та літератури середньої школи № 1, смт Каланчак Херсонської області.

Заслужений вчитель України.

Народний депутат України 2, 3, 4 скликань. Голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму.

У 1993 — 1995 рр. — секретар Херсонського обкому КПУ; з 1995 р. — член ЦК КПУ, у 1995 — 2000 рр. і з 2001 р. — член Президії ЦК КПУ, у 1995 — 2000 р. — секретар ЦК КПУ.

Голова Союзу жінок-трудівниць “За майбутнє дітей України!”.

Народився 19 січня 1956 р. в м.Запоріжжі. Має середню освіту, в 1973 р. закінчив середню школу.

1973 — 1974 рр. — робітник комбінату “Запоріжсталь”; 1974 — 1976 рр. — служба в Збройних Силах; 1976 — 1994 рр. — електрослюсар Запорізького електровозоремонтного заводу.

Нагороджений орденом Трудової Слави III ступеня.

Обирався секретарем цехової партійної організації, членом райкому, кандидатом у члени обкому партії, у 1990 р. — членом ЦК Компартії України. Був делегатом XXVIII з’їзду КПРС.

У 1992 р. очолив оргкомітет по відновленню Запорізької обласної партійної організації, у 1993 — 1994 рр. — перший секретар Запорізького обкому партії. На з’їзді Компартії України в Донецьку 19 червня 1993 р. обраний членом Центрального Комітету і з того часу незмінно входить до складу ЦК КПУ. З 1995 р. — член Президії ЦК КПУ. У 2002 — 2003 рр. — другий секретар Запорізького обкому партії; з 2003 р. — перший секретар Київського міськкому партії.

Народний депутат України 2 і 3 скликань.

Член Ради Союзу комуністичних партій — КПРС.

Народився 7 березня 1939 р. в м.Шпола Черкаської області. Має вищу освіту, в 1963 р. закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут за спеціальністю агрономія, в 1981 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Доктор економічних наук, професор, академік.

1956 — 1958 рр. — слюсар Шполянської МТС, Черкаська область; 1958 — 1963 рр. — студент Білоцерківського сільськогосподарського інституту; 1963 — 1966 рр. — агроном, старший агроном Таращанського районного відділення “Сільгосптехніка”; 1966—1982 рр. — на партійній роботі, в т.ч. протягом десяти років — перший секретар Таращанського райкому Компартії України Київської області; 1982 — 1985 рр. — голова виконкому Тернопільської обласної Ради народних депутатів; 1985 — 1990 рр. — міністр сільського господарства УРСР, перший заступник голови, голова Держагропрому УРСР; 1990 — 1992 рр. — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР, державний міністр з питань аграрної політики і продовольства України; 1992 — 1994 рр. — президент агропромислової асоціації “Земля і люди”, м.Київ; 1994 — 1998 рр. — перший заступник Голови Верховної Ради України; 1998 — 2000 рр. — Голова Верховної Ради України.

Герой Соціалістичної Праці, нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора і “Знак Пошани”, шістьома медалями.

Народний депутат України 2, 3, 4 скликань.

XXVI (1981 р.) з’їздом Компартії України обраний кандидатом у члени ЦК, XXVII (1986 р.) і XXVIII (1990 р.) з’їздами — членом ЦК. Після заборони Компартії України взяв активну участь у створенні Селянської партії України — політичної організації, близької за своїми цілями до Компартії України, і був обраний заступником голови партії. У листопаді 2001 р., з огляду на те, що керівництво СелПУ стало на шлях зміни курсу партії, вийшов із Селянської партії України і подав до ЦК КПУ заяву з проханням поновити його в лавах Комуністичної партії України; прохання було задоволено. З жовтня 2002 р. — член ЦК Компартії України.

Народився 5 червня 1949 р. в с.Новоборовиці Свердловського району Луганської області. Має вищу освіту, в 1975 р. закінчив Луганський державний педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю історія і суспільствознавство.

1966 — 1968 рр. — токар Ростовського заводу з ремонту дорожньої техніки; 1968 — 1970 рр. — служба в Збройних Силах; 1975 — 1978 рр. — учитель історії та суспільствознавства, секретар комітету комсомолу Новопокровської середньої школи Солонянського району Дніпропетровської області; 1978 — 1982 рр. — на педагогічній роботі, м. Свердловськ Луганської області; 1982 — 1991 рр. — на партійній роботі: лектор, завідуючий ідеологічним відділом Свердловського міськкому.

Після серпня 1991 р. до 1994 р. — керівник допризовної підготовки Свердловської середньої школи №7, Луганська область. Взяв активну участь у відновленні міської партійної організації; у 1993 — 1994 рр. — перший секретар Свердловського міськкому КПУ. З 1995 р. — член Центрального Комітету і Президії ЦК Компартії України, у 1995—2005 рр. — секретар ЦК партії.

Народний депутат України 2, 3, 4 скликань. Голова Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Народився 29 вересня 1943 р. в с.Лисе Краснодонського району Луганської області. Має вищу освіту, в 1969 р. закінчив Ростовський державний університет за спеціальністю історія. Доктор соціологічних наук, професор.

1958 — 1962 рр. — студент Луганського будівельного технікуму; 1962 р. — майстер, нормувальник Новосвітлівського будівельно-монтажного управління Луганської області; 1962 — 1965 рр. — служба в Збройних Силах; 1965 — 1966 рр. — студент Томського державного університету; 1966 — 1969 рр. — студент Ростовського державного університету; 1969 — 1970 рр. — відповідальний секретар Ростовського міського відділення Всеросійського товариства охорони пам’яток, м. Ростов-на-Дону; 1970 — 1972 рр. — служба в Збройних Силах; 1972 — 1980 рр. — аспірант, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту філософії АН України, м. Київ; 1980 — 1990 рр. — на партійній роботі: інструктор, консультант, завідуючий сектором, заст. завідуючого відділом, завідуючий відділом міжнаціональних відносин ЦК Компартії України; 1990 — 1994 рр. — народний депутат України, голова Комісії з питань державного суверенітету, міждержавних і міжнаціональних відносин Верховної Ради України; 1994 р. — в.о. заступника директора Інституту соціології НАН України; 1994 — 1995 рр. — міністр у справах національностей, міграції та культів; 1995 — 2002 рр. — завідуючий відділом, в.о. заступника директора, заступник директора Інституту соціології НАН України. З 2002 р. — народний депутат України.

З 2003 р. — член ЦК і Президії ЦК Компартії України.

26 червня 2005 року відбувся Пленум Центральної Контрольної Комісії Комуністичної партії України, обраної XXXIX з’їздом партії.

Пленум розглянув організаційні питання.

Пленум обрав головою Центральної Контрольної Комісії Комуністичної партії України Г.Г.Пономаренка.

Пленум обрав першим заступником голови Центральної Контрольної Комісії Комуністичної партії України ІI.Г.Корнієнка, заступниками голови Центральної Контрольної Комісії Комуністичної партії України В.М.Сокерчака і Ю.П.Соломатіна.

Народився 15 грудня 1939 р. в с.Курилівка Куп’янського району Харківської області. Має вищу освіту, в 1968 році закінчив Луганський машинобудівний інститут за спеціальністю автоматизація виробничих процесів у машинобудуванні, у 1978 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

1960 — 1963 рр. — служба в Збройних Силах; 1963 — 1968 рр. — студент Луганського машинобудівного інституту; 1968 — 1970 рр. — інженер-конструктор, майстер заводу папероробного обладнання, м.Верхньодніпровськ; 1970— 1991 рр. — на партійній роботі: інструктор, завідуючий відділом Верхньодніпровського райкому, інструктор Дніпропетровського обкому, інструктор, консультант, завідуючий сектором відділу організаційно-партійної роботи ЦК Компартії України. Після заборони Компартії України — провідний спеціаліст Держкомітету по сприянню малим підприємствам і підприємництву; 1992— 1994 рр. — заступник керуючого справами, керуючий справами Українського національного фонду підтримки підприємництва; 1994 — 1998 рр. — головний консультант депутатської фракції Верховної Ради України “Комуністи України за соціальну справедливість і народовладдя”.

Народний депутат України 3, 4 скликань.

У 1993 — 1995 рр. — член ЦКК КПУ; 1995 — 1997 рр. — член ЦК, Президії ЦК і секретар ЦК; з 1997 р. — голова Центральної Контрольної Комісії партії.

Член Контрольно-Ревізійної Комісії Союзу комуністичних партії — КПРС.